класичний-парашутизм

Класичний парашутизм

Класичний парашутизм – один з видів парашутного спорту, стрибків з парашутом, включає в себе дві вправи – ​​на точність приземлення і виконання комплексу з шести фігур у вільному падінні.

Стрибок на точність приземлення – груповий стрибок, який зазвичай здійснюється з висоти 1200 метрів, з невеликою затримкою в розкритті ранця парашута. В цьому випадку важливо, щоб спортсмени, котрі стрибають в одній групі, після розкриття парашутів зробили розбіжку по висоті. Це робиться для того, щоб надалі не заважати один одному при приземленні на мішень.

Для таких стрибків використовується класичний парашут типу «крило». Він характеризується великою площею купола (20-25 кв.м) і порівняно невисокою максимальною горизонтальною швидкістю (близько 10 м / с).

Мішень для стрибків на точність в даний час має діаметр 20 мм, відхилення від неї фіксується електронікую.

Спортсмени приземляються на круглий мат, в центральній частині якого знаходиться «електронуль». Фіксація точності приземлення відбувається з точністю до сантиметра. Результати відображаються на електронному табло. Точне попадання в нуль може супроводжуватися також звуковим сигналом.

«Електронуль» – плоска подушка радіусом 16 см, в центрі якої мається маленький гурток діаметром 2 см, який і називається «нуль».

Максимально точний результат – приземлення точно в «нуль» п’ятою або носком ноги. Також враховується і той факт, що ця точка дотику була саме першою. Їли Якщо інша нога торкнулася землі раніше, то результат може бути зарахований по ній. У такому випадку кількість очок значно нижче.

Переможця в стрибках на точність приземлення визначають за середнім балом по кілька стрибків. Результат парашутних стрибків на точність приземлення обчислюється в цілих сантиметрах.

Наступна вправа – комплекс фігур у вільному падінні. Змагання тут ведеться на час. Потрібно виконати рівно шість фігур: дві повороту на 360˚ в різні боки, заднє сальто, і знову дві спіралі і заднє. Фігури виконуються після досягнення парашутистом максимально можливої ​​вертикальної швидкості у вільному падінні. Потім спортсмен за рахунок рук і ніг, використовуючи їх як рулі, робить послідовно необхідні вправи.

Стисло комплекс можна записати так: ЛПОЛПО, читатиметься: ліва спіраль, права, сальто, ліва, права, сальто. Такий порядок фігур називається лівим комплексом. Правий комплекс: ПЛОПЛО, лівий хрест: ЛПОПЛО, правий хрест: ПЛОЛПО. Вид комплексу фігур повідомляється спортсменам безпосередньо перед стрибком.

Виконання комплексу фіксується з землі на відеокамеру, після чого суддівська комісія змагань засікає час від початку виконання першої фігури до закінчення останньої. Якщо комплекс вправ був виконаний не зовсім правильно, є відхилення від горизонталі, вертикалі або рухи недопрацьовані, то до заліковою часу додаються штрафні секунди. Таким чином виводиться загальний час виконання комплексу. За результатами кількох стрибків обчислюється середній результат у кожного парашутиста. Час визначається з точністю до сотих часток секунди.

Переможця виявляють як в кожній вправі окремо, так і за результатами обох вправ.

Парашутисту за результатами змагань може бути присвоєно відповідне спортивне звання.

Кращі результати по точності, відомі на сьогодні – це близько десятка приземлень точно в «нуль».

Світовий рекорд серед чоловіків при виконанні комплексу фігур у вільному падінні належить Марко Пфлюгер (Німеччина) і дорівнює 5,18 сек. Серед жінок найкращою була Тетяна Осипова. Її рекордний час склало 6,1 сек.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *