У вільному польоті

Хто з нас не мріє про стрибок з парашутом? Страшно, небезпечно, але дуже привабливо. Про те, що спробувати себе в ролі парашутиста можна без шкоди для здоров’я, розповідає – інструктор зі стрибків з парашутом.

У свої 19 років Олег вже 50 раз робив крок у безодню. Перший стрибок, як і у багатьох, був спонтанним бажанням, яке згодом перетворилося на постійне. Парашутний спорт став не тільки важливим захопленням, а й одним із видів заробітку. Розповідаючи про специфіку своєї професії, він непомітно для себе проінструктував нас до першого стрибка.

Всупереч поширеній думці про те, що до стрибка з парашутом потрібно готуватися кілька занять, перший крок у небо – справа одного дня.
– Довгі тренування застосовуються в армії. Там солдати по півроку детально вивчають систему парашута, його укладку, позаштатні ситуації. Людині, яка просто хоче стрибнути, стільки знати необов’язково. На аеродромах усіма супутніми справами займаються спеціально навчені люди.

Стрибки, як правило, здійснюються у вихідний день. Рано вранці на аеродромі збирається група людей, які зважилися стрибнути з парашутом. З ними проводиться інструктаж по відділенню від літака, приземленню і особливих випадках на землі і в повітрі.
– У багатьох є уявлення, що стрибок з парашутом – це завжди тандем стрибаючого і інструктора. Насправді люди стрибають поодинці, просто зі спеціальними куполами для першоразників (десантними парашутами), ці купола відкриваються автоматично без участі парашутиста. На запасному парашуті є страхуючий прилади, які в разі чого автоматично відкривають купол на висоті 400 метрів. Так що парашут в будь-якому випадку відкриється, – пояснює наш інструктор. – Від людини не потрібно ніяких дій, потрібно просто зробити крок з літака, правильно приземлитися, укласти купол і прийти на місце старту.
За один раз на борт літака піднімаються від 5-12 чоловік стрибаючих, на борту знаходиться інструктор випускаючий, (що допомагає здійснити крок?). До речі, перший стрибок робиться з висоти 800 метрів. Це, звичайно, не межа – професіонали стрибають і з 4-5 тисяч метрів.

Розповідаючи про свою роботу, Олег часто вимовляє слово «відповідальність». Адже для тих, хто прийшов на аеродром стрибок з парашутом – це розвага, хоча і екстремальна. Від працівників же залежить, наскільки безпечним вийде цей перший політ. Тому до всіх критеріїв відбору інструктори підходять дуже серйозно. Для стрибаючих є обмеження за віком і за вагою. Так, для осіб, яким від 14 до 18 років, обов’язкова присутність батьків. Кожна людина перед стрибком пише розписку про те, що стрибок з парашутом – це його добровільне волевиявлення. Що стосується верхньої вікової межі, то його немає.
– Буквально пару років тому у нас стрибала жінка, якій було 87 років, – розповідає Олег. – Також постійно стрибає чоловік, якому близько 70-ти. І по-моєму, це добре, коли люди захоплюються парашутним спортом, в них стільки ентузіазму!
Вага стрибаючого повинна знаходитися в межах від 45 до 120 кг. До слова, вага всієї амуніції становить близько 23 кг. І після стрибка всю конструкцію (купол, каску і запасний парашут) обов’язково потрібно принести на місце старту, лише після цього стрибок вважається завершеним. У середовищі парашутистів відома така приказка: п’ять хвилин орел, решту часу – кінь.

– У мої обов’язки, крім інструктажу, входить укладка парашутів до стрибків, – додає Олег. – Найголовніше для укладальника – почуття розуміння і відповідальності за те, що ти в прямому сенсі укладаєш життя інших.
У нас навіть є правило: уклади парашут ворогові краще, ніж своєму другові.
Але далеко не завжди сприятливий результат справи залежить від інструкторів та укладальників. Буває й так, що самі стрибають ставляться до свого здоров’я безвідповідально.
– Є такі відвідувачі, які під час інструктажу неуважно слухають. І в підсумку, не виконуючи самих найпростіших вимог, отримують травми. Але є одне головне правило, нехтувати яким не можна ніколи: при приземленні потрібно тримати ноги разом, злегка зігнувши їх в колінах. Зі мною погоджуються всі люди, які ламали ноги у нас на аеродромі. В цілому ж поширені травми в парашутному спорті – це забої і переломи. Звичайно, в день стрибка на аеродромі чергує лікар.

… І повтори!
– Я б не сказав, що парашутний спорт – небезпечна залежність, – озивається про це захоплення Олег. – Якщо до всього підходити грамотно, з розумом, то ризики зводяться до нуля. А випадок, він скрізь присутній. Я, наприклад, знав людину, у якого було 5500 стрибків з парашутом, у нього було кілька сотень нештатних ситуацій в повітрі, але він загинув в ДТП, коли спав на задньому сидінні автомобіля, причому з п’яти пасажирів загинув тільки він.
За словами Олега, велика смертність в парашутному спорті доводиться на частку купольної акробатики (коли парашутисти в повітрі збирають фігури з куполів). Там будь-яка помилка одного тягне за собою загибель всієї команди.
У Львівській області стрибати з парашутом можна на аеродромі Цунів.
Парашутний спорт – заняття не з дешевих. Ціна за стрибок варіюється від 400 до 500 гривень. Стрибати можна і влітку і взимку, от тільки добиратися до старту по заметах дуже важко – ноги грузнуть у снігу.

Незважаючи на те, що у всіх людей після стрибка з парашутом маса позитивних емоцій і захоплень, повторити політ наважуються не багато.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *